Область розташована на північному заході країни.
На півночі межує із Брестською областю Білорусії, на сході — з Ровенською областю, на півдні — зі Львівською областю, а на заході проходить державний кордон з Польщею.
Волинська область утворена 4 грудня 1939 року. Її площа складає 20,2 тис. кв. км.
Чисельність населення — 1060,7 тис. чоловік (2,1% населення України). Щільність населення — 52,9 осіб на кв. км.
Адміністративно-територіальний пристрій області: 16 адміністративних районів, 11 міст, у тому числі 4 міста обласного підпорядкування (Луцьк, Володимир-Волинський, Ковель, Нововолинськ), 22 селища міського типу, 1053 сільських населених пунктів.
Волинь. Це — стародавня земля з цікавою, хоч і далеко не простою, історією, що розкинулася в басейні мальовничих південних приток Прип’яті та верхів’ях Західного Бугу.
Волинська область утворена 4 грудня 1939 року. Її площа становить 20,2 тис.кв.км.
Волинська область розташована на крайній півночі України в зоні українського Полісся. На заході вона межує з Республікою Польща (протяжність кордону — 190 км), на півночі — з Республікою Білорусь (205 км), на сході — з Рівненською (410 км), на півдні — зі Львівською (125 км) областями України.
Область нерідко називають “вікном у Європу” на північному заході України. Наразі вона підтримує різнобічні контакти з понад 90 країнами світу.
Сусідство з Польщею та Білоруссю стало запорукою успішної прикордонної співпраці, яка реалізується через діяльність Єврорегіону «Буг». Розташування Волині на території, де сходяться три держави, три народи, об’єднані спільними етнічними та культурними коренями, має історичне значення.
Територія області — 20,2 тис. кв. км (3,3% території України) простягається з півночі на південь на 187 км, а із заходу на схід — на 163 кілометри.
Населення області станом на 1 січня 2007 року — 1038,0 тис. осіб (2,2% населення України), з них: 50,9 відсотка міського населення, решта 49,1 відсотка — сільського. Середня щільність населення — 52 особи на 1 кв. км.
У галузях економіки зайнято 429,9 тис. осіб, зокрема, у сільському господарстві — 31,8 відсотка, промисловості — 12,0, будівництві — 3,0, у торгівлі — 20 відсотків.
Волинь поділяється на 16 адміністративних районів. Окрім обласного центру (місто Луцьк) на території області розташовані ще 3 міста обласного значення (Ковель, Володимир-Волинський, Нововолинськ), 8 малих міст (Берестечко, Володимир-Волинський, Горохів, Камінь-Каширський, Ківерці, Любомль, Рожище, Устилуг), 22 селища міського типу, 1054 сільські
Адміністративний центр — Луцьк — вперше згадується в літописах у 1085 році, статус міста має з 1795 року. Населення — 208,8 тис. осіб.
Волинська область поділяється на три зони: північнополіську, південнополіську та лісостепову. Північнополіська зона займає понад 75% території області. Особливістю цієї зони є рівнинна низовина, яка вкрита лісами та болотами. Південнополіська та лісостепова зони знаходяться на
Згідно з Люблінською унією 1569 р., яка об'єднала Польщу та Велике князівство Литовське в Реч Посполиту, створюється Волинське воєводство. За Андрусівським договором 1667 р. вся правобережна Україна, у тому числі й волинські землі, залишилася у складі Речі Посполитої. Під черговим переділом Польщі у 1793 р. частина Східної Волині перейшла до Російської Імперії, у 1875 р., після третього поділу вся Західна Волинь відійшла до Росії. Була створена Волинська губернія.
Друга половина минулого століття характеризується розвитком на цих землях промисловості, створенням підприємств. З травня 1919 р. край окупований поляками. За Ризьким договором 1921 р. територія відходить до Польщі на 20 років, створюється Волинське воєводство з центром у Луцьку. 4 грудня 1939 р. створено Волинську область.
Основний промисловий розвиток Волині припадає на 19
Сільське господарство області спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві та рослинництві (льон, картопля, зерно, буряк).
Найцікавішими є пам'ятки архітектури та археології періоду Київської Русі, зокрема Успенський собор (1160 р.) та Василькоська церква (ХIII-ХI ст.) у м. Володимир-Волинську, Верхній замок (XI–XIII ст.), Покровська (XV ст.) та Хрестовоздвиженська (1619 р.) церкви, монастир єзуїтів (1539–1610 рр.) та монастир тритариїв (1729 р.), Троїцький собор (1752–55 рр.) у м. Луцьку; залишки храмів та житлових будівель (Х–ХІ ст.), фортечних валів (ХІ–ХІІІ ст.), Георгіївська церква (1264 р.) у м. Любомилі, замок та Луцька арка (1630 р.) у смт. Олиці; залишки стін Нижнього замку (XIV–XVII ст.).
